Історична довідка № 1 Укріплення (містечко) Китай-город (від татарського «китай» -укріплення) вперше згадується у документах датованих 1667 роком.На кордоні ,що проходив по р.Оріль і розділяв «Дике поле» (лівий берег Орелі) і «Гетьманщину» (правий берег)збудували земляний вал з частколом та іншими фортифікаційними спорудами ,вглиб території з´являлися оселі козаків китайгородської сотні ,що з 1674р. по 1764 рік входила да складу Полтавського полку. Життя на кордоні було тривожним сповненим небезпеки через постійні набіги кримських татар,тому зі зброєю в руках китайгородці не розлучалися навіть у полі. На сторожових вежах постійно чатували спостерігачі (залога) обов’язком яких була негайна подача димового (вдень) і світлового (вночі) сигналу тривоги в разі наближення небезпеки. Документи свідчать : «В 1696 году орды Крымская и Белгородская под предводительством султанов Калачі и Нурадина вторглись в побережные города полку Полтавского, где местечко Китай-город весь спалили, токмо люди с душами в замочку тамошнем спаслись». Ж-л «Полтавские епархиальные ведомости » № 19-20 1882г. Ст. 609. Китайгородська сотня в складі Полтавського полку, який входив до 50-тисячного війська І.Самойловича взяла участь у першому Кримському поході разом з російським військом на чолі з князем Голіциним у 1687р. За царювання Анни Іоанівни (1730-1740р.р.), за гетьмування Д. Апостола з 1731 по 1733 роки було проведено під керівництвом сенатора Тараканова і генерал-майора Дебриньи будівництво відомої в історії Південної України «Української лінії», яка проходила починаючи від гирла Орелі до її витоків і далі по р. Дінець на протязі 400 верст. Весь тягар побудови Української лінії ліг,головним чином на населення місцевості, близької до самої лінії. Населення Царичанки, Китайгорода, Рудки через які проходила «лінія» постраждало найбільше від непосильних робіт. Після приєднання до Росії Криму ліквідовувалося небезпека нападу кочівників, але становище козаків Китайгородської сотні значно погіршується. Після скасування у 1764р. Гетьманства та полково-сотенного устрою, Китайгородська сотня була перетворена у військовий підрозділ Донецького пікінерського полку. Втрата козаками своїх прав, тяжка служба привели до повстання пікінерів у 1769-1770 р.р., яке було жорстоко придушене царськими військами.Частина китайгородців, учасників повстання була виселена на південь (с.Китайгород сучасний Томаківсьий район). Юних краєзнавців зацікавила звичайна люлька-носогрійка (фото___). Такі люльки, як і монети козацької доби, часто знаходять китайгородці…Розпочинаючи дослідження звернулися до історичних джерел появи тютюну,Історична довідка № 2 Після відкриття Нового світу Х. Колумбом європейці вперше зустрічаються з явищем тютюнопаління, коли туземці випускали із носа і рота дим… згорток, який вони палили називався «Табако» - звідси табак (тютюн). Перше насіння тютюну з Америки до Європи було завезено в Іспанію морським мандрівникам Овієдо. Спочатку тютюн цінували за його квіти (як і квіти картоплі) і тільки з часом тютюн став популярним медичним засобом проти головного та зубного болю, ревматизму, кашлю, ран і т.д. Є свідження про те що на Русі паління було відоме ще задовго до відкриття Америки. А індуси, китайці, корейці та японці палили ще до нашої ери. Геродот згадував, що скіфи та жителі Африки вдихали дим трав, що горить. В Росії до якої входили українські землі, ще з стародавніх часів енергійно боролися з вживанням тютюну у всіх його видах. тютюнозалежних курців сікли батогами, проколювали їм вуха , ув’язнювали і навіть страчували.Царськими указами ХVІІ ст. заборонявся ввіз тютюну з-за кордону. У 1697р. Петро І дозволив ввіз тютюну і разом з обов’язком брити бороду носити європейський одяг та перуки підданим було наказано пити каву і палити. На Україні тютюн з’явився з сусідньої Туреччини куди його завезли англійці. Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний уже в 1612р. палив тютюн. Незабаром на Україні з’явилися тютюнові плантації і звідси стали вивозити тютюн до Московії. Особливого розвитку досягло вирощування тютюну на Україні у роки царювання Катерини ІІ. У 1763році було видано Височайший моніфест «О развитии как в малой России так и в Великороссийских областях насаждения разных чужестранных табаков».Імператриця наказала «…Всем малороссийским обивателям выдавать безденежно семена американсие и печатную инструкцию как с оными семенами обходиться и как табак собирать, варить, вязать в катуши и сохранять».В Криму за Катерини ІІ були вже цілі тютюнові плантації. Перша тютюнова фабрика була створена у першій чверті ХVІІІ ст.. в селі Охтирка на Україні.Історична довідка № 3 У вільний від походів час козаки любили потеревенити, послухати розповіді інших, тримаючи при цьому в зубах коротенькі люлечки, так звані носогрійки, або люльки-буруньки попахкуючи з них димом. Люлька для козака-перша справа: запорожець на Великдень принесе з церкві паску , поставить її на столі , а сам мерщій за люльку: «А нуте синки, беріться за люльки, нехай паска постоїть, а поросятки кат не візьме», -жартівливо кажуть про козаків їхні нащадки. Люлька для козака-рідна сестра, люба подруга: він як сів на коня, відразу запалить люльку та верстов шість, а то й більше все смалить і смалить, не випускаючи її з рота. У запорожців крім того, що кожен козак мав свою люльку, була ще обчиська (спільна), дуже велика з надписом , як от: «Козацька люлька - добра думка». З такої люльки потягувало ціле товариство чи гурт, коли обмірковувало якийсь захід, чи задумувало проти когось похід. Але люльки не виключали з ужитку нюхальних ріжків. «Нюхарями» були переважно старі діди, які, уникаючи надто великої трати часу з люлькою, віддавали перевагу ріжку з тютюном. «Поки її наложиш, поки її запалиш, поки її накриєш та поки її насмокчешся , єретичної душі, а то смик! Утер носа й готово!». А деякі вживали те і інше: «Люлька душу услаждає, а ріжок мозок прочищає». Д.І.Яворницький Історія запорізьких козаків Львів «Світ» 1990р.Т. І ст..177-178. Козаки Китайгородської сотні не тільки палили тютюн, про що свідчить велика кількість знайдених люльок-носогрійок, але разом з посполитим населенням Китай-города займалась вирощуванням тютюну. Документи свідчать: «Ведение сотни Китайгородськой всех людей посполитых тютюн сеющих сорок шесть. З сих мененных (названных) тютюнников прежде брались по десять рублей, теперь наложено от сборщика Сидора Ломаки абы выбирали камней сто тютюну…Казаков сотни Китайгородской которые тютюн сеют: 1. Василь Савченко 2. Іван Вахно 3. Василь Горобец 4. Тимко Жадан 5. Данило Серженко 6. Савка Балашь 7. Стефан Краснобрижий 8. Ничипор Діденко 9. Матвей Борщенко 10. Кирило Десятерик 11. Костя Малишко 12. Василь Педашь Итого двенадцять человек, а з сих мененных казаков тютюн сеющих прежде сего не бралось и теперь не беруться. Антон Маренич –наказний сотник Китайгородський Парфеній Немировець- отаман городовий. Труды Полтавской Ученой Архивной Комиссии 1905г. Выпуск ІІ.Приложения Материалы истории Полтавского полка, ведомости по сотням (Китайгородская сотня) ст.. 13-53. Як бачимо з документів на відміну від посполитих , які платили податок у розмірі 10 карбованців на рік, або певну кількість «камней» тютюну козаки звільнялися від оподаткування. Цікавою є колекція люльок (фото_) у Краєзнавчому музеї Китайгородської ЗОШ І-ІІІ ст. Збирали колекцію самі краєзнавці під час будівництва школи (перша половина 80-х рр.. . ХХ століття) та стадіону (початок ХХІ століття). Люльки знайдені на території історичного центру села недалеко від комплексу козацьких церков середини ХVІІІ століття. Люльки-носогрійки різняться за розміром, формою, орнаментом. (фото__)При детальнішому вивченні експонатів вияснюються, що коротку носогрійку при палінні не обов’язково тримали безпосередньо в зубах, а використовували , як чубук (мундштук), очеретяну трубку різної довжини, або трубку з висушеної бузини. (мал.. 1) Трубку вставляли в отвір, розширений скраю і звужений до місця закладання тютюну. У звичайної люльки отвір у чубуці (мундштуці) невеликий, а у носогрійки розширений. (мал.. 2,3) Уніканим експонатом є носогрійка з мореного дуба (фото____) в розширеному отворі якої залишилися рештки очеретяної трубки-чубука (фото____). Такими люльками користувалася козацька старшина. Побріблений тютюн (самосад) носили у Кисетах, оздоблених вишивкою та інкрустацією .Кисети виготовляли з грубого полотна, або м'якої шкіри (мал. 4) До кисета клали люльку і очеретяну трубку. Щоб добути вогонь, необхідно було мати кремінь і металеве кресало (мал.. 5-6) Досліджуючи місцеві топоніми краєзнавці зустрічали цікаві назви гори Калитви, яка є символом–візиткою Китайгорода. (Гору насунув льодовик під час останього зледеніння ~ 100 тис років до нашої ери) Як виявилося (додаток І ):Крем'яшище – місце де знаходили багато фрагментів закам'янілого дерева та кременю який використовували для ударних замків, пістолів та мушкетів.Полковище – місце де проходили огляди бойової готовності Китайгородської сотні полковою старшиною.Високе – найвища точка гори де розташовувався спостережний пункт і стояла сигнальна вежа.Кар'єр (глинище) – місце звідки брали глину для потреб населення. Місцеві умільці-ремісники виготовляли люльки, які продавали на двох Китайгородських ярмарках, що збиралася кілька разів на рік.Там можна було придбати і люльку-носогрійку на любий смак і тютюн, і кресала, і кремені.